Сенат США підтримав надання фінансової та військової допомоги Україні. Відповідний закон найближчим часом має надійти на підпис президенту США Джо Байдену, після чого вкрай важлива для нас американська допомога знову почне надходити в Україну. Одним з пріоритетів є артилерія, яка досі не втратила вплив на ведення війни. Про можливості сторін розповідає “Флот 2017”.
До 2022 року вважалось, що майбутнє артилерії — це використання високоточних снарядів, які будуть наводитись за допомогою безпілотників. Але під час російсько-української війни всі побачили римейк Другої, а часом й Першої світової війни. Тобто знову склалася ситуація, коли той хто має перевагу в артилерії, може просуватися вперед.
Перший період великої війни (приблизно до листопада 2022 року) Силам оборони України вдалось «витягнути» завдяки постачанню артилерії західних калібрів. Тобто в черговий раз в історії воєн була продемонстрована перевага більш потужних та точних 155-мм “західних” гармат перед 152-мм артилерією радянського зразка. Попутно з’ясувалося, що в умовах наявності достатньої кількості безпілотних літальних апаратів час буксированої артилерії минув.
Проте у 2023 році ситуація почала мінятись. По-перше, почалися затримки постачання боєприпасів для України від західних союзників, а по-друге, росіяни почали реалізовувати свою давню концепцію розвідувально-ударних комплексів, відпрацювавши зв’язки «безпілотник – важка РСЗВ» та «безпілотник – балістична ракета». Станом на весну 2024 року російські гармаші випускають приблизно в п’ять разів більше снарядів, ніж українські.
Але тут виникає цікаве питання — чи достатньо у росії гармат, щоб продовжувати діяти так й надалі? Спробуємо з’ясувати це, залучаючи матеріали західних експертів та OSINT-розслідувачів.
Станом на лютий 2022 року, за даними британського аналітичного центру RUSI, російська армія мала на полі бою трохи менш як 5000 артилерійських установок різних калібрів, передусім 152-мм гармат. Крім того, за різними оцінками ще близько 19 000 артилерійських установок знаходилися на базах зберігання (як правило, відкритих). Більшість з цих гармат іржавіли на відкритому повітрі десятиліттями, що зробило їх частково або повністю непридатними для використання. За песимістичними для росіян оцінками OSINT-дослідника «Бена» зі сайту “X” (колишній “Твіттер”) – лише 2000 самохідних гармат та 2400 буксированих артилерійських установок все ще можуть бути використані армією рф.
Швидше за все ці цифри не включають “древні” гаубиці Д-1 і М-30 часів Другої світової війни. Те що ці раритети вже почали з’являтись на фронті – це факт. Буквально днями – 16 квітня – інший OSINT-дослідник War Armor знайшов візуальні свідчення того, що іранці почали передавати росіянам 130-міліметрові снаряди до 130-мм гармат М-46.
За офіційними даними Генштабу ЗСУ, станом на 19 квітня 2024 року російська армія втратила 11658 одиниць артилерії. Хоча кількість, яку можна підтвердити візуально, дещо менша. Так, виходячи зі швидкості, з якою техніка виводиться зі складів, OSINT-аналітик «Бен» припускає, що українці знищили, можливо, 5500 великокаліберних гармат.
За даними координатора групи “Інформаційний спротив” Олександра Коваленка, найбільшу кількість ствольної артилерії російські окупанти втратили у вересні 2023 року – 947 одиниць. За словами Коваленка, це пояснюється зниженням якості самих артсистем, через велику кількість буксированих гармат, знятих з консервації. Наскільки масовим є процес зняття з консервації, намагаються зрозуміти OSINT-дослідники на основі супутникових фото місць зберігання. Так, на початку 2023 року ютубер Covert Сabal проаналізував низку російських артилерійських складів. І на всіх цих складах він підрахував скорочення кількості буксированої артилерії та місць її зберігання з приблизно 12 000 одиниць до 7500, тобто приблизно на 5000 одиниць. Зокрема найбільший в росії склад буксированої артилерії скоротився з 4740 одиниць, які були там до початку великого вторгнення в Україну, до 3400 одиниць вже у серпні 2022 року. Інший відомий західний військовий аналітик – Перун у вересні 2023 року, отримавши актуальні супутникові фото, визначив, що з серпня 2022 року по липень 2023 року з цього складу було вивезено додатково 1500 одиниць техніки.
Швидше за все, з цих гармат просто знімались стволи для заміни зношених тисячами пострілів. Для росіян це навіть більш актуально, ніж самі гармати, адже за інформацією Павла Лузіна з аналітичного центру Centre for European Policy Analysis, росія виробляє всього близько 50 артилерійських стволів на рік. Нарощувати виробництво вкрай складно: стволи виготовляються на спеціальному обладнанні з високоякісної сталі. Станом на лютий 2022 року таке обладнання було тільки на двох заводах. До того ж небагато країн експортують гарматні стволи, і ще менше продають їх у росію. Теоретично таким постачальником може бути лише Північна Корея, яка вже передає боєприпаси для російської армії.
Якщо скласти всі ці доволі приблизні цифри, то можна припустити, що при такому темпі втрат гарматні стволи у росії закінчаться до середини 2025 року. І цей процес може прискоритись, адже українська армія теж не стоїть на місці. Після того, як на фронті виникла нестача артилерійських снарядів, більш масово стали використовуватись FPV-дрони-камікадзе, оператори яких можуть знищувати гармати противника на відстані до 20 км від лінії фронту. Звісно, все це не може компенсувати повноцінну контрбатарейну боротьбу. Ось чому відновлення допомоги від США є для ЗСУ зараз критично важливим.
Михайло Жирохов