У Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №11214, який передбачає легалізацію в Україні приватних військових компаній (ПВК). Його автором є народний депутат Сергій Гривко від партії «Слуга народу». За останні десять років це не перша спроба легалізувати ПВК в Україні, про що й піде мова в матеріалі “Флот 2017”.
Послуги приватних військових компаній мають попит в багатьох країнах світу. Наприклад, у Великій Британії вони виникли наприкінці 60-х років минулого століття, а зараз вони популярні у США. Кремлівська влада використовує військові компанії у війні проти України. Яскравий приклад – розгромлена у 2023 році ПВК «Вагнер», яка активно діяла на російсько-українському фронті, штурмуючи Бахмут.
В нашій країні все почалось у 2015 році, коли за ухвалення закону про діяльність ПВК активно агітував позафракційний депутат, лідер «Правого сектору» Дмитро Ярош. До реальних дій тоді справа не дійшла. Крім того, у 2018 році депутати — від «Блоку Петра Порошенка» Валерій Карпунцов та “Народного фронту” Євген Дейдей розповідали про законопроєкти щодо функціонування ПВК, над якими вони нібито працюють. Проте відповідні документи так і не були зареєстровані у Верховній Раді.
Далі у лютому 2020 року на розгляд депутатів потрапив законопроєкт №3005 “Про військово-консалтингову діяльність” депутата від “Слуги народу” Ольги Василевської-Смаглюк. У червні того ж року на засіданні Консультативної ради у справах ветеранів війни, сімей загиблих (померлих) захисників України Володимир Зеленський заявив про наявність у парламенті одразу двох законопроєктів щодо створення приватних військових компаній. За його словами, один із них передбачалося ухвалити до закриття поточної сесії Верховної Ради України. Проте цього не сталося.
Закон Василевської-Смаглюк загалом повторював напрацювання 2018 року. Новий-старий законопроєкт в цілому відповідав реаліям, що склалися на той момент. Так, насамперед ПВК хотіли заборонили працювати всередині України, хоча планувалося дозволити їм мати бази та полігони, де можна було б проводити підготовку особового складу, включаючи роботу з вогнепальною зброєю.
Чітко було окреслено й коло їхніх завдань: охоронна діяльність (як об’єктів, так і окремих персон), навчання іноземних військ та спецслужб, обслуговування та ремонт техніки, послуги з військового будівництва, розмінування, а також миротворчість. Тобто набір, характерний для будь-якого подібного збройного формування у будь-якій частині цивілізованого світу. Передбачено було також створення спеціального органу для контролю – Національної комісії, яка видавала б ліцензії для здійснення діяльності приватної військової компанії.
Паралельно почався стихійний процес створення нелегальних воєнізованих структур. Показовим прикладом було викриття так званої “ПВК Семенченко” у 2021 році. Нагадаємо, що колишній командир добровольчого батальйону «Донбас» Семен Семенченко зареєстрував у 2018 році в Україні охоронну агенцію “Донкорп”, а в США — фірму Donbass Battalion Corporation. Правоохоронці вважають, що ці структури були прикриттям для “незаконного воєнізованого формування” Семенченка. Яке, за версією слідства, всупереч закону працювало всередині країни, готувало найманців та мало незареєстровану зброю. Були також дані, що бійці “Донбасу” могли брати участь у бізнес-конфліктах.
І ось у 2024 році «виринув» законопроєкт Гривка, який не є реінкарнацією старих ініціатив. Згідно з ним, формуванням приватних військових компаній, які в законопроєкті називаються «міжнародними оборонними» повинна займатись держава. Контроль за їх діяльністю має здійснювати ще не створена Державна служба України з питань міжнародних оборонних компаній. І головне – законопроєкт дозволяє таким компаніям діяти всередині України. «У разі введення на території України режиму воєнного стану, а також у разі необхідності захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України міжнародні оборонні компанії у повному складі (згідно з їхніми штатними розписами) можуть бути у порядку мобілізації переведені за рішенням Ради національної безпеки та оборони України у пряме підпорядкування Генерального штабу Міністерства оборони України», – зазначається в документі.
Які можуть бути плюси та мінуси у легалізації діяльності подібних компаній та створення нових під контролем держави? В майбутньому в країні з’являться сотні тисяч ветеранів війни, які шукатимуть роботу. Реально це альтернатива цивільному працевлаштуванню для військових фахівців. Адже у майбутньому з’явиться величезна кількість людей, які матимуть статус учасників бойових дій, але на міжнародному ринку знадобляться послуги максимум 10-15 тисяч осіб. Насамперед це будуть профільні фахівці – дроноводи, артилеристи, інструктори-танкісти тощо. «Гарматного м’яса» у вигляді охоронців з досвідом ведення бойових дій у світі більш ніж достатньо, хоча, звісно, попит зростає постійно, особливо на фоні агресивної політики тієї ж Туреччини або Росії в Африці.
Другий важливий момент в організації ПВК – це зацікавленість конкретних країн та політиків. Насамперед йдеться про США. Тут є підстави думати, що Вашингтон підтримує таку ініціативу – адже недарма питання про приватні військові компанії порушувалось в тому ж 2020 році при негласній підтримці посла цієї країни.
З іншого боку існує небезпека, що на етапі обговорення в парламенті будуть спроби внести поправки, які легалізують приватні армії «тітушок» усередині країни. Проте у разі ухвалення законодавчого акту, виникає величезний потенціал для використання ПВК для підготовки бійців територіальної оборони та оперативного резерву. Однозначно в країні зросте рівень бойової підготовки та культури поводження зі зброєю. Фактично буде легалізовано прошарок законослухняних громадян, які не втратили кваліфікацію та у разі нагальної потреби зможуть поповнити лави ЗСУ або інших силових структур.
Діяльність приватних військових компаній дуже часто стає об’єктом інформаційних маніпуляцій та нерозуміння у суспільстві. Хтось вважає, що ПВК – це типові “головорізи” на зразок “Вагнера”, які без огляду на мораль та закони беруться за найбруднішу роботу в різних куточках світу. Проте військовий консалтинг – чи не єдина можливість для ветеранів збройних конфліктів реалізувати свої професійні вміння та відчути свою необхідність після завершення бойових дій.
Михайло Жирохов