У ніч на 17 травня щонайменше 30 українських ударних безпілотників атакували портові споруди та нафтопереробні об’єкти Новоросійська. Атака виявилася дуже вдалою. Серед іншого в ній брали участь безекіпажні морські дрони, оснащені ракетами Р-73, що перетворює їх на платформу ППО. Про нову практику використання “багаторазових” морських дронів розповідає “Флот 2017”.
Читайте також: Асиметрія війни: як Україна бореться з російським флотом
Перші дрони-камікадзе являли собою спеціально пристосовані цивільні гідроцикли, тому їхня поява не викликала у росіян почуття небезпеки. Однак еволюція дронів пішла далі: українські інженери зробили ставку на швидкі та низькопрофільні апарати. Станом на весну 2024 року підрозділи СБУ та ВМСУ, які діють на Чорному морі, мають два основні типи морських безпілотників – MAGURA та Sea Baby. Оскільки всі роботи навколо цих проєктів цілком таємні, то повну картину навряд чи можливо встановити. Проте якщо на початку більша частина апаратів мали волонтерське походження і їхня розробка фінансувалася або бізнесом, або шляхом збору коштів, то зараз все перейшло на «державні рейки». Зокрема MAGURA й Sea Baby розроблені державними підприємствами й очевидно виробляються серійно.
Ці апарати мають бойову частину від 350 кг (MAGURA) до 860 кг (Sea Baby) і являють реальну проблему для росіянського флоту. Саме ці апарати було використано, щоб серйозно пошкодити керченський міст 17 липня 2023 року. Крім того, в актив дронових ударів у виконанні спецпідрозділу СБУ у 2023 році відносять ураження ракетоносіїв «Самум», «Павел Державин», танкера SIG, десантного корабля «Оленегорский горняк», пошкодження буксира «Николай Муру» та новітнього розвідувально-гідрографічного корабля «Владимир Козицкий».
Крім розвитку дронів-камікадзе ведуться роботи зі створення інших варіантів озброєння. Зокрема апаратів протиповітряної оборони (задля виявлення та знищення наших дронів, росіяни роблять ставку на гелікоптери) та ударних апаратів, які могли б завдавати дистанційного ураження кораблям противника. Тобто є розуміння необхідності формування безпілотного флоту з дронів багаторазового використання.
Наприкінці 2023 року українські ЗМІ оприлюднили відео, де можна помітити залповий пуск ракет невідомого типу біля севастопольської бухти по російському катеру, який вийшов на перехоплення Sea Baby. Всього можна нарахувати 11 пусків ракет.
Пізніше з’явилось ще декілька фото, з яких можна зробити висновок, що новий варіант морського дрона отримав від двох до шести транспортно-пускових контейнерів, зовні схожих на динамореактивні гранатомети РПВ-16 вітчизняного виробництва. Їх ефективність в умовах динамічного морського бою викликає певні сумніви, але очевидно, що на той момент це був єдиний вид озброєння, доступний для оснащення.
На початку травня 2024 року росіяни оприлюднили відео, на якому зафіксовано ураження з борта гелікоптера Ка-29 українського морського дрона, який був оснащений ракетою класу «повітря – повітря» Р-73. Пізніше з’явились додаткові фото і відео цього «апарату ППО», який був викинутий на морський берег.
Крім того, дрон з авіаційними ракетами, очевидно, був використаний під час вдалої атаки на нафтові об’єкти у Новоросійську у ніч на 17 травня. Відповідне фото опублікували російські OSINT-аналітики.
Очевидно, мова йде про новий апарат, який має дві пускові установки (фактично перероблені авіаційні вузли підвіски) для авіаційних ракет малої дальності з інфрачервоною головкою самонаведення Р-73. Для «ерзац-ЗРК» наземного базування ці ракети використовувались в тій же Сербії (ЗРК серії Pracka) та Індії (ЗРК SAMAR-1). Дальність ураження цілей у цих комплексах оцінювалась від 9 до 12 км.
Водночас використання саме цієї ракети викликає певні питання. Зокрема морська вода є доволі агресивним середовищем і саме тому зазвичай морські зенітні ракети мають виключно контейнерний запуск (дрон є відкритою морською платформою). Ще одна питання: яким чином було розв’язано проблему мінімальної дальності пуску ракети. Для Р-73 цей показник становить 300 метрів, тобто якщо ціль вже увійшла у цю зону, то її ураження фактично неможливе.
Щодо подальшого розвитку цього напрямку, то варто звернути увагу на турецький досвід. Є турецький дрон ULAQ, озброєний двома 70-мм ракетами з лазерною системою Cirit, а на його борту знаходяться системи нічного бачення та дистанційного керування, а також оптико-електронна й радіолокаційна станції для виявлення та супроводу цілей. На іншому апараті – MARLIN – відпрацьовано використання протитанкового ракетного комплексу. При наявності вітчизняної «Стугни» та західних ракет типу Brimstone або RBS-17 такий варіант для нас теж виглядає доволі перспективним. Ще одним цікавим варіантом від турецьких інженерів є варіант дрона-постановника радіоелектронних перешкод.
Читайте також: Не тільки в небі: як у світі розвивається безпілотний підводний флот
Ще далі пішли китайці, які займаються проблематикою морських дронів мінімум з 2018 року. У травні 2018 р. компанія Yunzhou Intelligence Technology поблизу архіпелагу Ваньшань у Південнокитайському морі провела випробування флотилії з 56 надводних роботів. Ця група роботизованих апаратів управлялася оператором з катера, що супроводжує, утворюючи різні шикування та виконуючи обхід імітованих і реальних перешкод.
А у 2019 році китайська суднобудівна корпорація Zhuanlan розробила універсальний ударний надводний робокатер модульного типу JARI, призначений для протичовнової боротьби, завдання ударів по наземних об’єктах та ураження повітряних цілей. Надводний робот оснащений оптико-електронною системою спостереження, радаром з фазованими антенними решітками, сонаром, що опускається, а також торпедним апаратом і пусковою установкою для вертикального пуску ракет на вісім комірок.
Тобто розвиватись нашим морським “багаторазовим”дронам є й найближчим часом ми побачимо різні варіанти їхнього озброєння та використання.
Читайте також: Удар з глибини: Україна готує окупантам нові морські сюрпризи
Михайло Жирохов