В ніч на 17 жовтня офіційно розпочався новий етап російсько-української війни — Україна не лише отримала, але й дуже успішно використала балістичні ракети малої дальності американського виробництва ATACMS, завдавши влучних ударів по аеродромах ворога в Бердянську та Луганську. Про перспективи використання цих ракет — в матеріалі “Флот 2017”.
Читайте також: Україна вперше вдарила ATACMS по військах рф – WSJ
Перша атака ракетами ATACMS була здійснена в ніч на 17 жовтня, в рамках спецоперації DRAGONFLY. Зазначається, що Сили спеціальних операцій отримали дані про використання росіянами аеродромів в тимчасово окупованих Бердянську та Луганську. Також там розміщувалися склади з боєприпасами та перебувала значна кількість авіаційної та спеціальної техніки. Внаслідок ракетного удару ворогу було завдано значних втрат. Зокрема, за даними ССО, було знищено 9 гелікоптерів, а також пускова установка ППО.
За даними американської преси, ATACMS були передані декілька тижнів тому таємно без зайвого офіціозу. Саме в такий спосіб в розпорядженні Сил Оборони України з’являлися й інші зразки озброєння, які ставали «геймченджерами», зокрема РСЗВ HIMARS ракети Storm Shadow. Щодо ATACMS, очевидно американці зрозуміли, що росіяни можуть скористатися повільним наступом української армії та перейдуть у власний контрнаступ, який може спричинити вкрай небажані для ЗСУ зміни ситуації на фронті.
За допомогою ATACMS ЗСУ завдаватимуть ударів по аеродромах, що може змінити ситуацію в повітрі. Щоправда, враховуючи, що нам переданий варіант ракети з радіусом ураження в 165 км, поза межами впливу опиняються кримські летовища — Гвардійське, Саки, Бельбек та Кіровське, де базуються бойові літаки Су-24М, Су-27, Су-34 та Су-35, які здатні завдавати удари корегованими авіабомбами. Проте потенційно можна розраховувати, що наявними ATACMS ми дістанемо до Джанкоя. Це величезна вертолітна база, де базуються Ка-52, Мі-28 та Мі-8.
Також у зоні ураження на півдні знаходяться доволі потужні російські бази у Чаплинці, Стрілковому (Арабатська Стрілка) та Мелітополі. Звісно, під прицілом опиняються ще й великі склади або місця скупчення окупантів. Проте масованість ударів по таким об’єктам залежить від кількості переданих Україні ракет. За останніми даними New York Times це приблизно 20 ракет.
ATACMS (Army TACtical Missile System) – це єдиний оперативно-тактичний ракетний комплекс, який знаходиться на озброєнні армії США. Ракета летить до цілі за балістичною дугою, але на цьому шляху вона виконує ряд швидких та раптових поворотів та корекцій курсу. Ця функція робить ATACMS дуже складним для відстеження та перехоплення. Тому зброю цього класу на Заході називають «квазібалістичною ракетою», хоча можна зустріти назву «маневруюча ракета».
ATACMS офіційно надійшла на озброєння армії США у січні 1991 року, і відразу була використана в бойових умовах. У ході операції «Буря в пустелі» було здійснено 32 бойові пуски. А під час операції «Іракська свобода» було виконано вже понад 450 бойових пусків. Вважається, що станом на 2023 рік у бойових діях було використано понад 560 ракет ATACMS.
Всі моделі ATACMS оснащені твердопаливним ракетним двигуном, проте існують два варіанти ракети з касетною бойовою частиною. Вони відрізняються дальністю польоту. Зокрема ракета MGM-140A (М39) має дальність у 165 км, але вона найруйнівніша серед усіх. MGM-140B (М39 А1) має більшу дальність стрільби у 300 км внаслідок зменшення бойової частини та збільшення кількості палива.
В оригінальній моделі MGM-140A ATACMS використовується інерційне наведення, а в наступних моделях для підвищення точності використовується GPS. За відкритими даними, ці системи наведення забезпечують точність ATACMS у межах від 10 до 50 м залежно від моделі та умов виконання вогневої задачі. Для варіантів із касетною бойовою частиною це не має особливого значення, позаяк вони використовуються для ударів по площині. Всередині таких ракет знаходяться суббоєприпаси, які випускаються в заданий момент польоту. Вони можуть накрити площу до 33000 м2, причому радіус ураження кожного суббоєприпасу становить 15 м.
Сам суббоєприпас складається з двох напівсфер, виготовлених з вольфраму та легованих нікелем та залізом, він має діаметр у 75 мм та масу близько 1,5 кілограмів. Напівсфери ззовні обгорнуті сталевою накладною оболонкою та точково приварені один до одної.
Ракети з касетною бойовою частиною були зняті з озброєння американської армії у 2000-х роках й масово перероблювались зі встановленням осколково-фугасної бойової частини. Скільки їх зараз на складах – невідомо. Теоретично було виготовлено 2200 ракет Block 1, але з них потрібно викреслити ті, що були використані в бойових умовах та на навчаннях.
І ще одне дуже цікаве питання – чи мають росіянці ефективний засіб ППО для боротьби з такою загрозою. Квазібалістичні ракети можуть перехоплювати комплекси С-300 (причому тільки модифікації С-300В) та С-400. Проте на практиці задокументованих випадків перехоплення американських ракет російськими ППО немає.
В цілому слід визнати, що поява більш далекобійної зброї в арсеналі української армії може заподіяти серйозної шкоди комунікаціям росіянської армії на фронті та суттєво змінити ситуацію на фронті.
Михайло Жирохов