В Європі порушено табу. Всього кілька місяців тому було б немислимо, щоб європейські лідери пропонували направити європейські війська в Україну. Але 26 лютого президент Франції Еммануель Макрон заявив, що розміщення європейських сил в Україні не можна “виключати”. З тих пір до хору приєдналися й інші європейські чиновники; міністр оборони Фінляндії та міністр закордонних справ Польщі припустили, що війська їхніх країн можуть опинитися в Україні. Ці коментарі, в поєднанні з вже існуючою підтримкою таких заходів у країнах Балтії, показують, що існує зростаючий блок країн, готових до прямого європейського втручання у війну, пише Foreignaffairs.

Ці вибухові коментарі викликані зміною динаміки конфлікту. Дебати в Конгресі США щодо надання військової допомоги Україні закінчилися провалом. Новий пакет допомоги нарешті готовий до схвалення, але місяці зволікань у Вашингтоні схвилювали європейців і дали Москві надію на те, що рішучість Заходу підтримати Київ дає тріщини. Російські сили, підкріплені технікою з Китаю, Ірану та Північної Кореї, скористалися пробілом у військовій підтримці України з боку США, посиливши свої атаки на мирне населення та невійськову інфраструктуру. На початку квітня, знаючи, що Україні не вистачає зенітних боєприпасів, Росія завдала ракетного удару, що зруйнував найбільшу електростанцію ​​в Київській області. Раніше, в березні, російські війська атакували греблю гідроелектростанції на Дніпрі та інші енергетичні об’єкти навколо Херсона, підриваючи українську промисловість і роблячи економіку країни більш залежною від європейської електромережі. Подальша шкода критично важливій інфраструктурі, атомним електростанціям і сільськогосподарським землям різко підвищить витрати на реконструкцію, за які партнерам України на Заході, ймовірно, доведеться платити більшу частину рахунків.

Оскільки російські війська прискорюють свій наступ, можливість того, що вони зможуть прорвати українську оборону на східному фронті і кинути виклик українському контролю над Харковом або навіть Києвом, становить для Європи загрозу безпеці, яку вона не може ігнорувати. Перемога росії на Україні виправдає ревізіоністські амбіції президента володимира путіна та його віру в притаманну Заходу слабкість. Це дозволило б Кремлю утримувати росію на військовому положенні – такий підхід до завоювання, який охоплює все суспільство, з яким європейські країни не зможуть зрівнятися. Немає жодних підстав очікувати, що путін зупиниться на Україні; він уже заявив, що всі колишні радянські республіки повинні бути повернуті росії. Наступними можуть стати країни Балтії, а за ними можуть піти Фінляндія та Польща, які були княжествами в складі дорадянської російської імперії.

Європейські країни, погрожуючи відправкою військ, намагаються змінити цю тривожну траєкторію. Проте, щоб дійсно змінити ситуацію в Україні, їм необхідно вжити більш рішучих заходів, аніж просто говорити про розгортання військ.

Якщо Сполучені Штати й надалі зволікатимуть з допомогою, а особливо якщо в листопаді на президентських виборах переможе Дональд Трамп (який пообіцяв закінчити війну в Україні протягом 24 годин, ймовірно, дозволивши путіну зберегти свої ганебні здобутки), Європа залишиться єдиним захисником України. Європейські лідери не можуть дозволити, щоб американська політична дисфункція диктувала європейську безпеку. Вони повинні серйозно розглянути питання про введення військ в Україну для:

Надання матеріально-технічної підтримки та навчання.
Захисту українських кордонів та критично важливої інфраструктури.
Захисту українських міст.

Їм необхідно чітко дати зрозуміти росії, що Європа готова захищати територіальний суверенітет України. Краще зараз визнати жахливу реальність ситуації в Україні та вжити заходів для її вирішення, аніж залишити двері відчиненими для подальшого просування імперських амбіцій росії.

Зміна дискурсу

Ідея розміщення європейських військ в Україні викликала очікувані заперечення. Кремль був обурений нещодавніми заявами Макрона та інших лідерів, які попереджають про війну – можливо, ядерну – з усією Європою. Вашингтон і Берлін також відреагували гнівно. Протягом всієї війни і Німеччина, і Сполучені Штати суттєво обмежували допомогу Україні, побоюючись, що росія може здійснити свої погрози ескалації, і різко критикували більш агресивно налаштовані європейські держави за те, що вважають безпідставною провокацією.

Проте така опозиція не зменшує переваг, які могли б надати Україні європейські сили. І саме різка реакція Берліна, Москви та Вашингтона підкреслює, чому так важливо провести цю дискусію. Європейські лідери продемонстрували, що можна вирватися з однобоких дебатів про ескалацію, які досі грали на руку росії.

У попередній моделі москва погрожувала ескалацією, а Берлін і Вашингтон відповідали словами та діями, спрямованими на деескалацію – динаміка, яка стримує як Німеччину, так і Сполучені Штати від постачання Україні більш досконалих ракетних систем, яких вона гостро потребує.

Зараз саме Європа погрожує, і росія відчуває себе дуже некомфортно.

Сліпо повторюючи тези самого путіна, багато політиків і експертів у США та Європі попереджають, що будь-яке зовнішнє втручання в Україну призведе до Третьої світової війни.

Насправді, відправка європейських військ стала б нормальною відповіддю на конфлікт такого масштабу. Вторгнення росії порушило регіональний баланс сил, і Європа має життєво важливий інтерес у його відновленні.

Очевидним способом зробити це є надання рятувального кола українській армії,

яку Сполучені Штати знову можуть кинути напризволяще. І найкращим рятувальним колом стали б саме європейські солдати.

Якщо політика в Сполучених Штатах не зміниться, Україні знадобляться альтернативні джерела допомоги для продовження боротьби. І Європа є її природним союзником.

Відправлення військ

Європейські сили могли б проводити небойові або бойові операції, щоб послабити тиск на Україну.

Небойові місії:

• Заміна українців, які виконують логістичні функції, наприклад, обслуговування та ремонт бойових машин. Це найпростіше завдання, яке можна “продати” більшості європейських столиць. Залишаючись на захід від річки Дніпро – природного бар’єру, який захищає більшу частину України від наступу росії – європейські сили продемонструють, що вони не збираються вбивати російських солдатів, запобігаючи неминучим звинуваченням з боку Росії в європейській агресії. Частину української техніки вже відправляють до Німеччини, Польщі та Румунії для капітального ремонту, але виконання цього завдання ближче до фронту прискорить процес, скоротить час виведення техніки з бою та звільнить більше українських сил для виконання бойових завдань. Французькі, польські та інші європейські військові радники також могли б проводити летальну та несмертельну підготовку на території України для подальшої професіоналізації її збройних сил. Якщо додаткова мобілізація призведе до розширення української армії в наступному році (що здається ймовірним), то збільшення можливостей для навчання новобранців в Україні буде особливо корисно.

Звичайно, європейські сили могли б зробити більше, ніж просто ремонт і навчання.

Обмежені бойові дії:

Найбільш обмежена форма європейських бойових завдань все ще може залишатися на захід від річки Дніпро і мати оборонний характер. Одна з таких місій може включати посилення можливостей протиповітряної оборони України в цьому регіоні шляхом розміщення особового складу, надання обладнання або навіть взяття на себе командування та контролю над українською системою ПВО. Ризик ескалації буде мінімальним, оскільки у європейських сил буде мало шансів знищити російських військових льотчиків, які запускають боєприпаси в Україну з повітряного простору Білорусі та росії. Але вони допоможуть збивати крилаті ракети та дрони. При цьому батареї ПВО під керівництвом Європи звільнять більше українських військ для захисту сил біля лінії фронту, а також зупинять спроби Росії зруйнувати критично важливу інфраструктуру та залякати українське населення, змусивши його здатися. Європейські сили могли б виконувати й інші оборонні та гуманітарні завдання, такі як розмінування та знешкодження нерозірваних російських боєприпасів. Передача такої роботи українському персоналу допоможе захистити мирне населення та підтримати відновлення економіки України, адже фермерам зараз складно садити та збирати врожай на полях, заповнених мінами та іншими нерозірваними боєприпасами.

Відправка європейських військ була б нормальною відповіддю на конфлікт такого роду.

Патрулювання:

Інша бойова роль, яка, як і завдання протиповітряної оборони, ймовірно, не буде зачіпати російські війська, буде включати патрулювання частин української кордону, де не розміщені російські війська, таких як узбережжя Чорного моря та кордони з Білоруссю та Придністров’ям (відколовшийся регіон Молдови, окупований російськими військами). Охорона цих флангів звільнить понад 20 000 українських військовослужбовців (а також зброю та боєприпаси, які вони мають) для бойових дій на передовій. Це також зменшить ймовірність відкриття нового фронту вздовж цих кордонів, адже росія майже напевно уникатиме розширення війни шляхом нападу на інші європейські збройні сили.

Пряма бойова операція

Нарешті, Європі необхідно розглянути можливість прямої бойової операції, яка допоможе захистити українську територію на захід від Дніпра.

Окрім зменшення тягаря української армії в цих регіонах, присутність європейських військ зробить малоймовірним просування російських військ через річку, захищаючи більшу частину України від завоювання.

Однією з потенційних цілей росії є Одеса, головний порт України, через який проходить більша частина експорту країни.

Якби російські війська підійшли до міста, європейські війська, що знаходяться поблизу, мали б право захищатися, відкриваючи вогонь по наступаючим солдатам.

Вони могли б допомогти запобігти російському наступу, яке, зважаючи на стратегічне розташування Одеси, могло б задушити українську економіку та підготувати російські війська до потенційного вторгнення до Молдови.

Москва спробує представити будь-яку смертельну відповідь на російський наступ як європейську агресію, але росія нестиме відповідальність за будь-яку ескалацію.

Путін на задній нозі

Ризик того, що розміщення європейських солдатів в Україні в будь-якому якості призведе до ескалації конфлікту, преувеличен.

У росії дуже мало можливостей для розширення своїх звичайних атак, не рахуючи розгортання біологічного або хімічного оружия.

Вона вже втратила понад 90% своєї довоєнної армії, сотні тисяч жертв, десятки тисяч бойових машин знищені, а переважна більшість її найсучасніших систем озброєння вичерпані в нападах на Україну.

Санкції зробили російське виробництво зброї більш складним і дорогим, а через розміщення військ на Україні у росії ледь вистачало сил для охорони решти її довгої кордону, не кажучи вже про проведення значної операції проти інших європейських держав.

В січні 2022 року російська армія вважалася другою після армії США; сьогодні це, можливо, навіть не найсильніша армія України.

Але якщо європейські лідери дозволять росії перемогти на Україні, висновок путіна буде полягати в тому, що ядерні погрози дозволять йому завоювати більше країн, не провокуючи при цьому європейської військової відповіді.

Реальне питання полягає в тому, чи буде росія насправді використовувати ядерну зброю, якщо європейські війська ввійдуть в Україну.

Можливо, це вже спірне питання, зважаючи на те, що зараз на території України діють сили спеціальних операцій західних країн.

Москва регулярно використовує агресивну риторику по відношенню до членів НАТО, але до сих пір вона лише лає і не кусається, уникаючи контактів з силами НАТО і замість цього зосереджуючись на сусідніх країнах за межами альянсу, таких як Грузія та Україна, від яких вона може безпечно відмахуватися.

Путін загрожував атакувати Польщу, Румунію та країни Балтії ще в 2014 році, а протягом наступних кількох років він загрожував вторгнутися до Фінляндії та Швеції за вступ до НАТО, Норвегії за розміщення додаткових військ США, Польщі та Румунії за розміщення об’єктів ПРО, а також «будь-яким європейським країнам», які дозволили розміщення американських ракет на своїй території.

За останні півтора десятиліття Кремль загрожував або проводив військові ігри, що імітують використання ядерної зброї проти Данії, Польщі, Швеції, України, Великобританії, країн Балтії, Європейського Союзу загалом і, звісно, НАТО та США. У якийсь момент європейські лідери повинні проігнорувати брязкання зброєю путіна, яка є лише пропагандою, заснованою на необґрунтованому уявленні про те, що НАТО хоче атакувати росію або вторгнутися до неї.

Вступ європейських військ в Україну змінить розрахунки путіна

Зрештою, росія не може дозволити собі воювати з кількома європейськими країнами одночасно, не кажучи вже про початок ядерної війни.

Важливо зазначити, що країни, які з найбільшою ймовірністю стануть об’єктом ядерного удару – ті, що межують з росією, особливо Польща та країни Балтії – найменше стурбовані цією перспективою, але справедливо побоюються агресії з боку відновлених звичайних російських збройних сил, підкріплених успіхом в Україні.

Європа набагато багатша, технологічно розвиненіша та має значно більше населення, ніж росія.

Москва знає, що не зможе перемогти, провокуючи весь континент, і прагне уникнути військового втручання США, яке, швидше за все, послідує, якщо російські війська вторгнуться до країни НАТО і призведуть в дію статтю 5 статуту альянсу.

Натомість росія майже повністю ґрунтує свої надії на перемогу на тому, що Європа розглядає Україну як окрему від решти континенту. Наразі його надії виправдовуються.

Європейські лідери терпляче спостерігають за нападами на Україну, які б викликали єдину європейську відповідь, якби вони сталися в будь-якій державі-члені НАТО або ЄС.

Таке ставлення дозволило росії ескалацію війни в Україні, знаючи, що решта Європи буде триматися осторонь.

Вступ європейських військ в Україну змінить цей розрахунок.

Москві доведеться зіткнутися з можливістю того, що європейська ескалація може зробити війну невигідною для росії.

Більше того, відповідь під керівництвом Європи підірвала б російську пропаганду про те, що втручання країн НАТО в Україну є лише американською хитрістю, спрямованою на підрив росії.

Уявлення про те, що НАТО є агресором у цій війні, популярне у багатьох частинах світу, і протидія цьому може допомогти Європі ще більше ізолювати Москву дипломатично та економічно.

А оскільки європейські сили діятимуть за межами рамок НАТО і території НАТО, будь-які жертви не викличуть реакції по статті 5 і не втягнуть Сполучені Штати.

Противником росії буде не НАТО, а коаліція європейських країн, що прагне протистояти відвертому російському імперіалізму.

Україна робить все можливе, але їй потрібна допомога – допомога, яку європейські країни можуть і все частіше готові надати.

Замість того щоб йти на поводу у російської ескалації, присутність європейських військ з більшою ймовірністю запобіжить поширенню конфлікту та запобіжить подальшому руйнуванню економіки та інфраструктури України.

Європейським лідерам не потрібно слідувати вказівкам все більш ненадійних Сполучених Штатів щодо того, як слід вести битву в Україні; вони можуть і повинні самі вирішувати, як найкраще забезпечити свободу та безпеку континенту.

Європа повинна зробити все можливе, щоб захистити своє майбутнє, і це починається з забезпечення перемоги України в цій війні.