Сьогодні, 21 листопада, Україна відзначає День гідності та свободи. Його встановлено указом Президента від 13 листопада 2014 року на честь початку цього дня двох знаменних подій – Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. Згадаймо основні події революції 2013-2014 років.
На відміну від подій Помаранчевої революції, Революція Гідності коштувала багатьох життів українських патріотів: 106 людей були вбиті і понад 2 тис. поранені. Навесні 2014 року розпочалася збройна агресія росії, були окуповані АР Крим та Севастополь й кремі території Донецької та Луганської областей.
Саме 21 листопада 2013 року відбулися перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення влади припинити курс на євроінтеграцію.
Революція Гідності. Головні моменти
18 листопада 2013 року
На засіданні Ради міністрів закордонних справ ЄС вкотре не було прийнято остаточного рішення – чи підписувати Угоду про асоціацію з Україною на саміті у Вільнюсі 28-29 листопада. На той момент Київ виконав не всі умови для підписання Угоди.
21 листопада
Уряд Миколая Азарова оприлюднив рішення щодо призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом. Ця Угода готувалася з 1998 року, її повинні були підписати на Вільнюському саміті 28 листопада. Проте, після таємної зустрічі Путіна та Януковича у Сочі, українська влада відмовилась від підписання.
Люди піднялися на акції протесту. Розповсюджити інформацію про акції допомогли соціальні мережі. Найбільший ефект справив пост у Facebook журналіста Мустафи Найєма. «Зустрічаємось о 22:30 під монументом незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», – написав Найєм. Незабаром на Майдані Незалежності зібралося близько 1,5 тис. осіб.
Влада заборонила під час проведення мирних масових акцій встановлювати малі архітектурні форми у вигляді наметів, кіосків, навісів, у тому числі тимчасових та пересувних, із 22 листопада 2013 року по 7 січня 2014 року на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі.
Але наступного дня на мітингу в Києві зібралося вже близько 5 тис. осіб. І саме тоді пролунало гасло «Україна – це Європа!» Подібні акції пройшли майже в кожному обласному центрі України.
24 листопада
На Майдані у Києві зібрався найбільший мітинг опозиції за період президентського правління Януковича – від 60 до 150 тисяч чоловік.
На Євромайдані вимагали відставки Азарова, скасування рішення Уряду про відмову від асоціації ЄС, підписання Угоди про асоціацію на саміті у Вільнюсі, звільнення з ув’язнення Юлії Тимошенко.
Водночас звернулися до країн Заходу із закликом запровадити персональні санкції проти Януковича та представників його влади.
Мітинги з аналогічними вимогами пройшли в Харкові, Львові, Луганську, Вінниці, Донецьку, Кривому Розі, Сумах та Чернівцях.
28-29 листопада
На саміті Східного партнерства у Вільнюсі Угода про асоціацію між Україною та Європейським союзом так і не була підписана.
“Партія регіонів” зібрала людей на Європейській площі, аби показати “народну” підтримку дій президента.
В цей же час на Майдані громадські активісти і лідери опозиційних партій ухвалили спільну резолюцію з вимогою відставки Януковича «за зраду українського народу».
29 листопада
Українські студенти організували «живий євроланцюг» між Києвом та Перемишлем.
Довжина цього маршруту становила 625 кілометрів.
30 листопада
У ніч з 29 на 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності спецпідрозділ «Беркут» жорстоко розігнав мітингувальників.
В результаті наступу силовиків десятки людей було жорстоко побито, серед них багато студентів. Беззахисні люди втікали від озброєних бійців «Беркуту» до Михайлівського собору, щоб уникнути побиття.
Внаслідок дій «Беркуту» постраждали щонайменше 80 осіб. 35 людей міліціонери затримали, але згодом відпустили. Проти учасників мітингу відкрили кримінальні провадження – за статтями «спротив представникам влади» і «хуліганство».
Жорстоке побиття студентів на київському Майдані приголомшило не тільки українців, але й світову спільноту.
1 грудня
Цього дня у Києві пройшов один із найвелелюдніших мітингів Революції Гідності.
Опівдні колона мітингувальників рушила з Михайлівської площі вулицею Володимирською до парку Шевченка, а звідти у бік Хрещатика, потім пройшла Бессарабською площею і попрямувала до Майдану Незалежності. За різними даними, того дня у Києві мітингували близько півмільйона осіб. Міліція, яка заблокувала напередодні підступи до Майдану Незалежності, відступила.
Заходи відвідали європейські дипломати: віце-президент Європарламенту Яцек Протасевич, колишній глава Європарламенту Єжи Бузек та колишній глава польського уряду, лідер партії «Закон і справедливість» Ярослав Качинський.
Разом з тим, цього дня мітингувальники зайняли будівлю КМДА та Будинок профспілок – там розташувався Штаб національного опору.
Поки на сцені Майдану Незалежності виступали політики, частина учасників акції намагалася штурмувати Адміністрацію президента. «Беркут» відбив штурм, застосувавши світлошумові гранати і сльозогінний газ. Потім бійці почали переслідувати нападників. «Беркут» діяв максимально жорстоко і бив усіх, хто траплявся на шляху.
Близько п’ятої вечора на Банкову прийшли Віталій Кличко, Петро Порошенко, Олег Тягнибок та стали між радикалами і міліцією, намагаючись заспокоїти обидві сторони. Парламентська опозиція пізніше назвала нападників на міліцію провокаторами і заявила про свою непричетність до цього нападу, поклавши відповідальність на «штурмовиків-провокаторів» Дмитра Корчинського.
1 грудня розпочав свою діяльність і Автомайдан – співтовариство автомобілістів, які підтримували Євромайдан.
Разом з тим 1 грудня акції протесту відбулися в багатьох містах країни. Наймасовіший протест був у Львові – близько 40 тисяч осіб. У Луцьку протестували понад 8 тисяч, у Тернополі – понад 5 тисяч, у Чернівцях – близько 5 тис. Акції також відбулися у Рівному, Харкові, Дніпропетровську, Хмельницькому, Одесі, Вінниці, Ужгороді, Кіровограді, Донецьку, Луганську, Житомирі.
8 грудня
В цей день у Києві відбувся так званий «Марш мільйона». На віче на Майдані Незалежності зібралися, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 мільйона людей.
Опозиція дала тодішньому президенту Януковичу 48 годин для виконання вимог Майдану і пообіцяла блокувати його резиденцію у Межигір’ї. По завершенні офіційної частини заходу мітингувальники рушили на вулиці урядового кварталу, де створили і побудували кілька блокпостів і барикад, зокрема на вул. Грушевського, Лютеранській, Круглоуніверситетській та перехресті Шовковичної й Богомольця.
Разом з тим, на Майдані було сформовано 15 загонів цивільної самооборони, які назвали «сотнями».
11 грудня
У ніч із 10 на 11 грудня 2013 року численні підрозділи внутрішніх військ і «Беркута» зробили першу спробу розігнати мирних протестувальників на Майдані у Києві. Тоді Михайлівський Золотоверхий собор безперервно бив у дзвони, і на той дзвін з усього міста стікалися кияни.
Основною точкою протистояння тоді була барикада на Інститутській, а після її руйнування беркутівцями – Європейська площа.
16 січня
Верховна Рада України ухвалила пакет законів, які дістали назву «диктаторських законів 16 січня». Вони були проголосовані з порушенням регламенту, і стосувалися обмеження свобод громадян.
Наступного дня, пакет прийнятих законів підписав тодішній президент Янукович. Незважаючи на численні протести й заклики світової та української громадськості не публікувати тексти законів, вони все ж таки були оприлюднені.
19 січня
Цього дня протистояння на Майдані з мирної фази перейшло в силову.
Кількасот тисяч людей, обурених прийняттям «диктаторських законів» 16 січня, зібралися на народне віче. Незважаючи на численні заклики лідерів опозиції до продовження мирного протесту, багатотисячна колона пішла до Верховної Ради, однак зіткнулася із кордоном «Беркуту» на вулиці Грушевського.
Почалися сутички, які тривали усю ніч. Під час протистояння мітингувальники закидали міліцію бруківкою, фаєрами, «коктейлями Молотова».
За повідомленнями столичних медиків, у період з 19 січня до ранку 21 січня за медичною допомогою звернулися 122 постраждалі, 50 із них були госпіталізовані.
Водночас, згідно з даними медичної служби Євромайдану, за добу 19-20 січня на вул. Грушевського було поранено 1400 осіб.
22 січня
На Майдані загинули перші активісти – вірменин Сергій Нігоян, білорус Михайло Жизневський.
Водночас Роман Сеник із Львівщини отримав важкі поранення і помер у лікарні 25 січня.
Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур львів’янина Юрія Вербицького, якого викрали невідомі просто з лікарні напередодні.
Після цих подій керівництво США та представники Євросоюзу вперше заговорили про санкції проти тодішнього керівництва України.
23 і 24 січня
Протести поширюються по всій Україні. У ряді міст – Тернополі, Львові, Рівному, Івано-Франківську та Хмельницькому, протестувальники захоплюють будівлі обласних державних адміністрацій. Подекуди губернаторів змусили написати заяви про відставку. Однак, у Донецьку, Луганську та Харкові пройшли мітинги на підтримку влади.
Переговори в ніч з 23 на 24 січня між президентом Януковичем і лідерами опозиції ні до чого не приводять. Влада відхиляє більшість вимог, а запропоновані нею у відповідь умови не приймає Майдан.
28 січня
Прем’єр-міністр Микола Азаров подав у відставку. Верховна Рада провела засідання, на якому переважною більшістю голосів анулювала 9 з 12 «диктаторських законів».
18-20 лютого
Вранці 18 лютого демонстранти пішли до Верховної Ради, де депутати мали розглянути зміни до Конституції України. Однак канцелярія парламенту відмовлялася реєструвати цей документ, що викликало обурення серед мітингувальників і призвело до сутичок з силовиками.
Протягом 18 лютого в ході зіткнень протестуючі були відтіснені до Майдану, понад 20 людей було вбито з вогнепальної зброї.
19 лютого демонстранти утримували позиції на Майдані, тоді як силовики почали підготовку до «антитерористичної операції».
Близько 22 години загорівся Будинок профспілок, де в той час розташовувався штаб євромайданівців та перебували поранені. За офіційними даними на пожежі загинули дві людини, 41 врятовано.
20 лютого протестувальники перейшли в контрнаступ, і, незважаючи на значні втрати, змогли зайняти Український Дім, Жовтневий палац і відтіснити силовиків до урядового кварталу.
Разом з тим, на дахах будівель навколо Майдану розташувалися снайпери, які відкрили прицільний вогонь по майданівцях.
Проти активістів діяли не тільки силовики, а й спеціально набрані бандити – «тітушки».
Загалом з 18 по 21 лютого на Майдані загинули понад 100 осіб. Всіх їх згодом назвуть «Небесною Сотнею».
21 лютого
Парламент абсолютною більшістю голосів (386) схвалив у цілому Закон «Про відновлення дії окремих положень Конституції України 2004 року». Крім того, схвалено Закон «Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань, та визнання такими, що втратили чинність, деяких законів України». Разом з тим, Рада імплементувала до національного законодавства положення статті 19 Конвенції ООН проти корупції, згідно з якими була декриміналізована стаття, за якою було засуджено Юлію Тимошенко. Наступного дня вона була звільнена.
У ніч з 21 на 22 лютого Віктор Янукович з найближчим оточенням покинув країну. Він та більшість членів його уряду втекли до росії.
Зранку 22 лютого тисячі активістів, журналістів та волонтерів приїхали до Межигір’я аби перевірити інформацію про втечу Януковича.
Цього ж дня Верховна Рада України, Адміністрація Президента, Кабмін та МВС перейшли під контроль і охорону Майдану.
23 лютого
Народні депутати 328-ма голосами ухвалили постанову «Про самоусунення Президента України від виконання конституційних повноважень та призначення позачергових виборів Президента України». Вибори призначили на 25 травня 2014 року.
Виконання обов’язків президента України покладено на спікера парламенту Олександра Турчинова.
27 лютого
Арсеній Яценюк призначено прем’єр-міністром України.
Наслідки Революції Гідності:
— відновлення основних громадянських свобод, порушених «диктаторськими законами»;
— припинення режиму Януковича;
— відновлення можливостей для реформування та руху України до Європи;
–становлення України у світовій громадській думці як держави зі власною самобутністю, історією та гідністю;
— зростання самоповаги, патріотизму та солідарності громадян України
Революція Гідності завершилася перемогою. Але помстою росії за демократичний шлях розвитку України стала спецоперація по захопленню АР Крим та Севастополя, окупація та створення так званих «ДНР» та «ЛНР», збройна агресія на сході України. У 2022 році російська агресія вилилась у повномасштабне вторгнення в Україну.
Нагадаємо, раніше “Флот 2017” писав, що уряд колишнього президента Віктора Януковича почав планувати розстріл Євромайдану ще у той період, коли протести були відносно мирними. Для цього силові структури спрямували запит на передачу їм чотирьох мільйонів бойових набоїв з бронебійним покриттям.
Також повідомлялося, що розслідування розстрілу мітингувальників на Майдані Незалежності у Києві 18-20 лютого 2014 року вже завершено. Обвинувальні акти стосовно колишнього президента Віктора Януковича та дев’яти ексчиновників направлені до суду.
Крім того, росія прагне посіяти розкол в українському суспільстві, створюючи “хаос” усередині країни та, зрештою, зробити переворот. Противник підготував операцію з дезінформації під кодом “Майдан-3”.