В США вибухнула дискусія щодо планів Москви вивести в космос ядерну зброю, яка буде знищувати супутники. Про можливості росії в цій царині розповідає “Флот 2017”.
Читайте також: The Atlantic: росія купує в США супутникові знімки для ударів по Україні
Голова комітету по розвідці конгресмен Майк Тернер вимагає від Байдена розсекретити дані про ці розробки рф. CNN пише, що основним фактором ураження супутників на орбіті Землі росія обрала електромагнітний імпульс (ЕМІ), який за задумом росіян, буде знищувати електроніку супутників. Ця інформація викликає певну недовіру, оскільки ЕМІ має певні обмеження по дальності дії. І загалом для тотального ефекту росіянам знадобляться сотні ракет зі специфічними боєголовками. Що в нинішніх умовах виглядає, м’яко кажучи, нереальним.
Водночас деякі напрацювання в цьому напрямку у росіян є. Так, ще у квітні 2023 року видання The Washington Post із посиланням на секретну доповідь американської розвідки оприлюднило інформацію, що рф експериментує зі своїми системами радіоелектронної боротьби «Тобол» та «Тірада-2», намагаючись перервати передачу даних Starlink в Україні. І вибір таких цілей має прикладне значення – завдяки цій системі українські військові здійснюють доступ до інтернету через супутниковий зв’язок. І це життєво необхідно, оскільки російські системи радіоелектронної боротьби на фронті доволі ефективно виводять з ладу інші засоби зв’язку, в тому числі радіостанції та мобільні телефони, а ось супутникові сигнали перебити важче.
Читайте також: ЗМІ: росія намагається перекрити Україні доступ до Starlink. Поки що – без успіху
Є у росіян й інші варіанти протисупутникової зброї. Але все це – спадщина совка. В 1970 – 1980-ті роки у зв’язку з розгортанням у США системи протиракетної оборони (а супутники спостереження та попередження – мало не основна частина такої системи) для військово-політичного керівництва СРСР стало зрозуміло, що вона нівелює захист, який країні дає ядерна зброя. Ядерний шантаж стає неможливим, бо твоя територія не захищена від аналогічного ядерного удару. Але якщо ви можете знищити ПРО, то сама можливість цього знищення повертає ефект наявності ядерної зброї у гру.
Саме тому в США та СРСР почали шукати варіанти ефективної протисупутникової зброї. Інформації у відкритому доступі небагато, але схоже, що в СРСР планували використати так званий ефект Крістофілоса. Суть його в тому, що високоенергетичні електрони після ядерного вибуху у розрідженій атмосфері або у вакуумі, достатньо довго можуть літати по орбіті та створювати супутні токи у космічній електроніці. Це відбувається завдяки магнітному полю Землі, яке працюватиме для електронів як дзеркало. Сам Крістофілос ще у 1957 році вважав, що це дозволить знищувати ворожі боєголовки, коли вони будуть пролітати через створені власними ядерними вибухами пастки в космосі. Ця інформація дуже зацікавила військових у США, і вони провели операцію «Аргус», де перевірили цю ідею. Виявилось, що цей ефект навряд чи впливатиме суто на боєголовки, а от супутникам буде непереливки. Та й загалом вся система попередження про ядерні пуски та випробування буде осліплена.
Звісно, ця зброя не є вибірковою і буде мати доволі довготривалий ефект на космічну безпеку. Якщо росіяни робитимуть ставку саме на таку зброю, то очевидно вона уразить і російські супутники, навіть якщо спрацює штатно. Але Москва може резонно вважати, що їхні власні супутникові перспективи вельми туманні, тому не діставайся ж ти нікому, клятий космос. Сотні ракет з антисупутниковою бойовою частиною ще треба створити, а от простий ядерний вибух на орбіті — це цілком реально.
Але у СРСР були й більш екзотичні варіанти. Наприклад, «вбивця супутників» – система «Скіф-Д» (вона ж «Полюс», вона ж «17Ф19Д»). Це 37 метрова мультифункціональна платформа для лазерної зброї вагою понад 80 тонн, яка повинна була літати по орбіті та вибірково знищувати ворожі супутники за допомогою газодинамічного лазера потужністю 1 мегават.
Читайте також: Британія заявила про вдалі випробування антидронового лазера — фото, відео
15 травня 1987 року СРСР спробував запустити масогабаритний макет «Скіф-ДМ» (ДМ — динамічний макет) на орбіту. Це була просто болванка, яка не несла бойового лазера. Під час випробувань на землі виявилося, що газодинамічний лазер сам по собі збиває орієнтацію платформи, а хронічне відставання СРСР в мікроелектроніці не дозволяло розробити систему стабілізації. Мало того, ніяких експериментів в космосі з лазером провести не вдалося. На той момент існував лише прототип РД-0060, який випробували в повітрі, встановивши на борт Іл-76 (проєкт А-60). Випробування були абсолютно секретними. Можна стверджувати, що було виконано кілька десятків відпрацювань по цілях у вигляді стратосферного аеростата та повітряній мішені Ла-17 на різних висотах (максимум 40 км), проте в атмосфері бойовий лазер працював не дуже надійно.
Роботи були продовжені у рф, але вдесятеро менш потужний лазер, який планувався для «Скіфа», пройшов стендові випробування лише у 2011 році. Залишалася невирішеною й проблема енергетичного забезпечення роботи такого лазера, бо генератор на орбіту не відправиш.
Навіть макет вивести на орбіту не вийшло. Через помилки в комутації електроніки, “Скіф” розвертався довше ніж треба і в результаті впав у Тихий океан. Сучасній росії дуже далеко навіть до рівня радянської космонавтики.
Проте використання невибіркової зброї в космосі є великою проблемою. Фактично це початок ядерної війни. Звісно, залежно від того, що саме росіяни планують уразити, доведеться забути про супутники на багатьох орбітах. Тому використання такої зброї вплине на всіх без виключень. Якщо ж ця зброя буде розміщена у космосі, то ризики зростають кратно. Саме тому Блінкен вже звернувся до Китаю та Індії з проханням вплинути на плани Москви щодо розгортання такої зброї. Чи буде таким ефективним – покаже тільки час.
Михайло Жирохов