“Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відно­шенні один до одного в дусі братерства», – говорить перша стаття Всесвітньої декларації прав людини, ухвалена державами-членами ООН 10 грудня 1948 року. Учасники організації мають обстоювати зазначені цінності, але у випадку з окупованим Кримом це не так. Після окупації півострова росією у 2014 році місцеві жителі стикаються з дискримінацією та репресіями.

Про це пише “Крим.Реалії”

В якого бога вірити, як молитися і де здійснювати релігійні обряди – це вибір кожного, за який його не можна переслідувати та дискримінувати. Це не лише одна з базових свобод у декларації прав людини, а й норма російської Конституції, дію якої десять років тому російська “влада” півострова поширила на всі 42 кримські релігійні конфесії. Однак потім виявилося, що право вільно обирати, мати та поширювати релігійні переконання торкнулося далеко не всіх кримчан. Більшість віровчень оголошені окупантами терористичними та екстремістськими, а люди страждають за свої релігійні переконання.

Справи проти “Хізб-ут-Тахрір”

Російський Верховний суд визнав ісламську партію «Хізб ут-Тахрір» терористичною ще 2003 року. Засідання відбувалось у закритому режимі, жодної переконливої аргументації на користь винесеного вердикту не було представлено. На думку російських правозахисних організацій, інформаційно-аналітичного центру “Сова” та центру “Меморіал”, її визнано терористичною неправомірно. Проте відтоді переслідування членів цієї течії стали легкодоступними кар’єрними сходинками для співробітників ФСБ.

Багато кримських адептів “Хізб ут-Тахрір” після окупації не мали жодних ілюзій щодо поширення переслідувань на територію захопленого півострова. Тому вже в перший рік Крим змушені були залишити близько семи тисяч сімей, багато з яких були причетні до діяльності цієї організації. А вже 23 січня 2015 року під Севастополем відбулись перші обшуки та з’явилася перша кримська справа про членство в “терористичній організації” – справа “Севастопольської групи”.

Надалі темпи переслідування почали стрімко наростати. За десять років за звинуваченням у тероризмі за членство у “Хізб ут-Тахрір” було позбавлено волі 108 кримських мусульман, більшість із них засуджено до тривалих термінів позбавлення волі. 

Найбільш масштабною з 18 групових кримінальних справ стала справа “другої сімферопольської групи”, в межах якої у 2019 році заарештували відразу 25 осіб.

Паралельно з кримінальними справами використовуються інші методи тиску. Окремих прихильників періодично притягують до “адміністративної відповідальності” за публікацію символіки “Хізб ут-Тахрір” у соціальних мережах. Проводять різноманітні оперативні заходи біля мечетей. Як, наприклад, 20 жовтня 2023 року, коли в мікрорайоні Фонтани на околиці Сімферополя співробітники “центру з протидії екстремізму” разом із “росгвардією” влаштували перевірку документів для всіх, хто виходив з намазу, затримавши кілька осіб для додаткової перевірки.

Як у Криму ігнорують заборону застосування тортур

Крім цього, періодично трапляються викрадення мусульман. У деяких випадках згодом вони розповідали про тортури у ФСБ та імітації страти. Про долю декого з викрадених досі нічого не відомо. Як, наприклад, про двох севастопольців, яких вивели з дому невідомі 3 листопада 2023 року.

Крім того, релігійні мусульманські громади, які підозрюють у нелояльності до підконтрольного російській владі муфтіяту, часто притягують до адміністративної відповідальності за “зберігання забороненої літератури”, а незалежних від муфтія імамів – за “незаконну місіонерську діяльність”. Протягом 10 років зафіксовано щонайменше сім таких випадків. При цьому стосовно імама Юсуфа Аширова протокол складали вже двічі, а 26 листопада 2023 року оформили йому “хуліганство” за те, що священнослужитель нібито матюкався на адресу поліціянтів.

Справи проти “Свідків Єгови”

У 2017 році російський суд визнав екстремістською діяльність релігійної організації “Свідки Єгови” та заборонив діяльність усіх її відділень. Через п’ять років Європейський суд з прав людини визнав ці дії порушенням конвенції про права людини та переслідуванням вірян лише за їхні переконання. Однак на масштаби переслідувань “Свідків” збоку російських силовиків це не вплинуло.

У Криму після заборони прихильники цього віровчення ліквідували організації та перестали збиратися у “залах царства” – приміщеннях для богослужінь. Але попри це, у 2018 році відбулась хвиля обшуків у Джанкої та Ялті, де були одночасно порушені перші справи проти двох представників цих громад. Уже вісьмох вірян із Криму засуджено до позбавлення волі на строк у 6-6,5 років, а ще сім кримінальних справ стосовно шістнадцяти осіб перебувають на різних стадіях розгляду.

Найчастіше звинувачення будується навколо того, що обвинувачені проводили релігійні зібрання через Zoom. З позиції “Свідків Єгови”, телефонувати та молитися за допомогою месенджерів російське законодавство не забороняє, проте кримські “суди” ці аргументи серйозно не сприймають, а в деяких випадках демонструють відверту залежність від ФСБ і навіть неприязнь до представників іншої конфесії.

“”Суддя” час від часу запитувала “чому ми не обрали “нормальну християнську” віру”, – зазначив у своєму виступі з останнім словом Олександр Дубовенко з Армянська.

Витіснення Київського патріархату

З перших днів окупації зазнала жорстких утисків і громада Київського патріархату Української православної церкви. Так, наприклад, 1 червня 2014 року російські казаки з пістолетами, нагайками та битами не пустили парафіян УПЦ (КП) до їхньої церкви на молебень, а потім і зовсім захопили храм. На той час це була друга церква, до якої перестали пускати священнослужителів цієї єпархії. До цього віряни втратили контроль над храмом Священномученика Климента Римського, розташованого на території колишнього навчального загону Військово-морських сил України в Севастополі.

Станом на 1 вересня 2017 року, коли російські судові виконавці прийшли опечатувати головний храм кримської єпархії, із сорока релігійних громад із приміщеннями для молитов вдалося зберегти лише дев’ять.

Сам головний храм пастві тоді вдалося відстояти і він працював ще кілька років. У 2019 році “міністерство майнових відносин” звернулося до арбітражу з вимогою розірвати договір оренди, оскільки “правління Кримської єпархії УПЦ КП не оформило установчі документи відповідно до законодавства РФ і не внесло необхідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб”. 11 травня 2023 року майно було описано та вилучено, а місцева влада заявила, що передасть будівлю під церкву Московського патріархату.

На окрему увагу заслуговує атака на кримського митрополита Климента, якого російська поліція затримала 3 березня 2019 року на автовокзалі в Сімферополі, коли він збирався їхати на судовий процес українця Павла Гриба. За словами Климента, до поліції на нього заявив безпритульний, якого нібито обурила нецензурна лайка з вуст священнослужителя. Крім того, поліція запідозрила, що він викрав цінні речі з храму. Після втручання адвокатів і тривалого розгляду митрополита відпустили, так і не висунувши жодних обвинувачень.

Інші конфесії

Вищеперелічені релігійні переслідування – це лише найпомітніші процеси щодо придушення “нетрадиційних” віровчень. Про кримінальну справу проти членів мусульманської організації “Таблігі Джамаат”, заборону на проведення релігійних заходів кришнаїтів, тиск на протестантів у перші дні анексії, ліквідацію баптистських громад відомо набагато менше.

Реальні масштаби організації “рівності” всіх віросповідань у Криму ще мають вивчити як дослідники, так і українські прокурори в межах проваджень про порушення звичаїв війни.

Як вже писав “Флот 2017”, Україна передала до Міжнародного кримінального суду (МКС) чергове, чотирнадцяте, повідомлення стосовно злочинів рф в окупованому Криму. До МКС направлені докази скоєння злочинів проти релігійних груп на півострові.

Також повідомлялося, що діяльність кримської єпархії Православної церкви України на території окупованого півострова фактично згорнута, кожна релігійна громада зазнала переслідувань.