Нещодавно стало відомо, що США надали Україні технічні дані для початку місцевого виробництва гібридних систем ППО FrankenSAM. За цією програмою об’єднуються передові ракети класу “земля-повітря” західного зразка з модернізованими пусковими установками або радарами радянської епохи. Подробиці – в матеріалі «Флот 2017».
Основу ППО України на початку 2022 року складали ЗРК радянського виробництва – С-300, «Бук-М1», «Оса-АКМ» та «Стріла-10». Хоча в перші дні широкомасштабного вторгнення вдалося зберегти більшу їх частину, проте з розширенням масштабів бойових дій головною проблемою стали ракети. Проблема була в тому, що їхнє виробництво було сконцентровано у рф, а тому швидко купити їх навіть за наявності грошей для західних союзників було нереально. Тож спочатку забрали всі наявні ракети зі складів країн східної Європи, де ці комплекси знаходяться на озброєнні. Дійшло до того, що у грудні 2023 року Комітет з оборони Болгарії схвалив рішення передати Україні негідні та застарілі зенітні ракети різних типів (а на озброєнні місцевої армії перебувають ЗРК «Оса», C-125М та «Куб»), які Україна планує відремонтувати та використати.
Другим етапом стали постачання ЗРК західного виробництва. За досить короткий час було передано кілька десятків комплексів, у тому числі досить сучасні IRIS-T та Patriot. Попри доволі успішний досвід їхнього застосування, невирішеними залишалися дві проблеми – швидке поповнення боєкомплекту (виробництво сучасної зенітної ракети процес не швидкий) та інтеграція з системою ППО України, яка продовжує працювати за радянськими стандартами.
Приблизно влітку 2022 року виникла спільна американсько-українська програма, яка отримала умовну назву FrankenSAM. Лише за рік інформація про неї просочилася у ЗМІ, а восени 2023 року стало відомо про конкретні результати.
Читайте також: Посилення можливостей ЗСУ: Україна і США створюють гібридні системи озброєнь
Перший напрямок – це варіант модернізації пускових установок ЗРК «Стріла-10» під ракети класу «повітря – повітря» західного виробництва AIM-9M Sidewinder. Фактично, виходить варіант американського ЗРК MIM-72 Chaparral 1970-х років. Якщо спиратися на офіційні дані, то такий комплекс із мінімально модернізованою авіаційною ракетою дозволяє знищувати мету типу «вертоліт» на дальності 8000 м, а «літак» – на дальності 9000 м і на висоті від 15 до 3000 м. Величезний плюс цієї програми – ракет AIM-9M дуже багато на складах, причому як американських, так і європейських.
Другий напрямок – це адаптація ракет класу «корабель – повітря» RIM-7 Sea Sparrow до ЗРК “Бук-М1”. Тут з великою ймовірністю були використані напрацювання східноєвропейських та ізраїльських фірм «нульових» років. Так, у 2008 році на Міжнародній виставці оборонної промисловості в Кельні (Німеччина) публіці був продемонстрований ЗРК 2К12 “Куб” із ракетами Sea Sparrow. Цю модернізацію запропонували американська компанія Raytheon та польська компанія Wojskowe Zakłady Motoryzacyjne S.A.
У Чехії також хотіли адаптувати радянський комплекс 2K12 “Куб” із західними ракетами. Зокрема, з італійськими ракетами MBDA Aspide 2000, які технічно схожі з AIM-7 Sparrow (вона також лягла в основу ракети RIM-7 Sea Sparrow). Комплекс було розроблено і доведено до виставкового зразка, але на озброєння армії Чехії його не прийняли.
Те, що технічно цей варіант вже реалізовано, підтвердив наприкінці листопада 2023 року представник командування Повітряних сил Збройних сил України Юрій Ігнат. За його словами, на одному з полігонів США вже пройшли успішні випробування ЗРК “Бук-М1” із ракетами Sea Sparrow і незабаром вони з’являться в Україні. Згодом в ЗМІ потрапила інформація, що американська сторона передала всю необхідну документацію, щоб організувати процес адаптації й на українських підприємствах. Очевидно це пов’язано з тим, що американські підприємства мають вкрай обмежені можливості для роботи з технікою радянського виробництва, та й логістика в цьому випадку буде не найпростішою.
І нарешті третій напрямок програми FrankenSAM – це інтеграція західних ЗРК із радіолокаційними станціями радянського та українського виробництва. Особливо це актуально для ЗРК Patriot, оскільки з’ясувалося, що одразу кілька європейських країн мають можливість передати Україні пускові установки, але не РЛС AN/MPQ-53, AN/MPQ-65 чи LTAMDS, які є найдорожчою частиною комплексу. Крім того, очевидно, що в рамках цього напряму буде опрацьовано й варіанти інтеграції інших зенітно-ракетних комплексів західного виробництва.
Читайте також: Ставка на ППО: в Україні зробили новий зенітний-ракетний комплекс
З приводу масштабів робіт, за даними Military Balance станом на 2022 рік, в Україні було 75 ЗРК «Стріла-10» та 72 ЗРК «Бук». Зрозуміло, що ці дані не точні — все ж таки за два роки війни були втрати, та й західні поставки засекречені, проте вони дозволяють оцінити кількість модернізованих ЗРК. Тим більше, що на цьому фоні продовжуються роботи зі створення досить дешевого варіанта вітчизняного ЗРК на основі варіанта ракети класу «повітря – повітря» Р-27 – ЗР-27.
Загалом можна говорити, що така програма як FrankenSAM – яскравий приклад поступової інтеграції українського оборонного комплексу в реалії західного. Досвід, отриманий при реалізації цієї програми, після закінчення війни цілком може мати попит на міжнародному ринку озброєнь, тим більше що вже очевидною є тенденція переорієнтації країн Африки та Південно-Східної з російської бойової техніки на західну і такі бюджетні варіанти модернізації, тим більше з бойовим досвідом, можуть стати прекрасним перехідним варіантом.
Михайло Жирохов