Сьогодні, 24 лютого, виповнився другий рік повномасштабної російсько-української війни. Його результати не можна назвати однозначними. Якщо наступ на Запорізькому напрямку не досяг визначених цілей, то битва за Чорне море виявилася переможною для Сил Оборони. “Флот 2017” підбиває підсумки другого року великої війни.
Контрнаступ
Головна тема кампанії 2023 року – це літній контрнаступ на Запорізькому напрямку, якій мав стати великою перемогою та переломити хід бойових дій. Але, на жаль, просування наших військових виявилося не таким як очікувалось. Замість перерізання “сухопутного коридору” в Крим, вдалося відвоювати лише відносно невеликий плацдарм в Запорізькій області.
Читайте також: Залужний: війна переходить у позиційну і це погано для України
Зараз можна говорити, що причиною невиконання поставлених цілей стала недооцінка фортифікаційних споруд, що їх облаштував ворог на Запорізькому напрямку. Крім того, вже під час активних наступальних дій неприємним «сюрпризом» стало щільне мінування місцевості та масоване застосовування росіянами дронів-камікадзе «Ланцет». Також росія використала свою перевагу в повітрі, почавши використовувати керовані варіанти 250 та 500 кг авіабомб. Крім того, підготовка штурмових підрозділів ЗСУ, яку проводили в тому числі з залученням західних інструкторів на території країн Європи, а також бойові можливості західної техніки не відповідали характеру бойових дій.
Російські «м’ясні штурми»
Другий рік вторгнення запам’ятався тим, що в кінці весни 2023 року росіяни змогли взяти під контроль Бахмут, а в лютому 2014 року – Авдіївку. Всі ці успіхи були оплачені загибеллю десятків тисяч російських бойовиків – в Бахмуті це була так звана ПВК «Вагнер», а в Авдіївці – «Шторм Z». Ці підрозділи були набрані з ув’язнених за тяжкими кримінальними статтями по всім виправним колоніям РФ. Командування з радістю розмінювало їхнє життя на захоплені квадратні метри територій, оскільки за їхніми спинами не стояли родичі, якім треба було виплачувати компенсації. Боротися з цими м’ясними штурмами українцям було дуже важко. Особливо під час битви за Авдіївку, коли ЗСУ стикнулися з дефіцитом боєприпасів через зменшення західної допомоги, внаслідок політичної боротьби в Конгресі США.
Читайте також: Оборона Авдіївки: як це було та чому не вдалося втримати місто
Війна на морі
Натомість Україна отримала значну перевагу в битві за Чорне море. Фактично її вдалося виграти, причому асиметричними засобами – морськими дронами та ударами з повітря. За другий рік війни росіяни втратили три великі десантні кораблі: “Мінськ”, “Новочеркаськ”, «Цезар Куніков», підводний човен “Ростов-на-Дону”, а також два малих ракетних кораблі – “Аскольд” та “Івановєц”.
Морські дрони – це взагалі українське «ноу-хау». За короткий термін вони пройшли шлях від переобладнаних цивільних гідроциклів до апаратів Sea Baby, які 17 липня 2023 року вразили так званий “кримський міст”, а також MAGURA V5 з потужною бойовою частиною в 320 кг.
Читайте також: Удар з глибини: Україна готує окупантам нові морські сюрпризи
Внаслідок втрат російський Чорноморський флот був змушений перебазуватись до Новоросійська. Це дозволило вільно функціонувати морському логістичному коридору з українських портів. Вже в січні 2024 року Україна вийшла на довоєнні обсяги експорту морем, а по загальному обсягу експорту вже наближається до показників, які були до повномасштабного вторгнення.
«Довга рука» ЗСУ
Сил Оборони України намагалися завдавати ударів як по об’єктах в оперативному тилу російського угруповання, так і по промислових об’єктах на території РФ, зокрема по підприємству Кремній ЕЛ” в Брянську, де виробляють деталі для ракет “Іскандер” та ЗРГК “Панцир”. Не дуже ефективними, але доволі ефектними були прильоти БПЛА по об’єктах в російській столиці. Так, у травні 2023 року весь світ облетіли кадри атаки безпілотника по Кремлю, а потім була серія ударів по офісному центру “Москва-Сіті”.
Проте ці удари не призвели до деградації російського оборонно-промислового потенціалу. Станом на лютий 2024 року очевидно, що акцент українських ударів перенесено на російську енергетичну інфраструктуру, в тому числі й на експортні нафтогазові термінали — в Ленінградській області, Туапсе тощо. Теоретично всі ці удари разом з посиленням міжнародних санкцій можуть в довгостроковій перспективі мати суттєвий вплив на російську економіку.
Читайте також: Український “Шахед”: чим Україна битиме по тилах ворога
Протиповітряна оборона
Ще одним важливим чинником війни стало підсилення системи ППО Сил Оборони України. Вона змогла витримати найгіршу частину російської кампанії з ударів по цивільній інфраструктурі зимою 2023 та 2024 років. Проте вкрай неприємним «сюрпризом» стало масоване використання росіянами балістичних ракет північнокорейського виробництва, які є досить складними цілями для більшості систем ППО.
Читайте також: Перський фактор: що собою являють іранські балістичні ракети
Перспективи на 2024-2025 роки
Швидше за все, у 2024 році Україна отримає винищувачі F-16. Вони дозволять краще перехоплювати ракети повітряного базування, які запускаються по українських містах та інфраструктурних об’єктах, а також боротися з російськими літаками, котрі запускають плануючі бомби. Проте третій рік великої війни буде небезпечним для нашої країни як у політичному, так й у військовому плані. Путін намагатиметься використати перемогу в Авдіївці для розгортання стратегічного наступу по всій лінії фронту. Перемоги йому вкрай необхідні, в тому числі й для захоплення максимальної кількості українських територій до проведення президентських виборів в США. Російський диктатор розуміє, що час для гарного з його погляду варіанту призупинення війни невпинно спливає. Європа повільно, але впевнено нарощує військове виробництво. А необмеженої кількості людей й фінансового ресурсу немає навіть в такій великій країні як росія.
Михайло Жирохов